Мова українська
Та українізована,
Гетерогогині
Та гоголофіли,
Тремтлива пиха
Понад істеричною смутою,
Юкрейніан вумен
З презирством до наймички Ксені,
Шо теж зневажає
Кріпачку Орисю з Війтового,
Розжвавлене его
Під маскою навичок якості, -
Ще трохи пояснень,
І смертю раптовою згине
Маля у колисці небес
З нестачею шкірного дихання....
Я сумую, Україно,
Я сумую за тобою,
Проти тебе не полину
Курявою голубою.
Я з тобою хочу бути,
Я без тебе - мов дитина,
Незбагненна і запнута,
Вкрай самітня сиротина.
Я сумую, Україно,
Хто б мене не звеселяли,
Без твоїх пісень загину,
Мов без кулі розстріляли.
Ненависником роздіта,
Одягнусь в твою ряднину.
Як навік незрослі діти,
Я сумую, Україно...
Чорна відьма Оксана
Гинути вперто не хоче,
Ходить, сильна і п'яна,
Очі кольору ночі,
Голос грубий, безбарвний,
Співи, мов крик монотонний, -
Свій, якщо однославний,
Свій, якщо ти безсонний.
Чорна відьма Оксана
Наклепи зводить на вірних,
Ти їй чужий, колисаний,
Ти їй чужий, тихомирний.
Чорна відьма Оксана
Точить кілок собі в нутро,
Рядиться в ряси та фраки,
В сніжно-білеє хутро.
Гроші та рабовладдя,
Чорне сите корито,
Грубий, дебелий дядьо
Крові чавиться митом,
Дико вищить, мов кнуряка,
Щойно сало зашваркло -
Чорна відьма Оксана
Кров'ю вичистить шмарклі,
Вручить пушку та свитку,
Копне чоботом сизим,
Дріт натягне на хвіртку,
Пишного зробить лисим.
Так вона і погине,
Дня безпеки німої,
Разом з хрестом у полині,
Чорним, як однострої....
