Все в тумані

Все в тумані,

Я нічого не згадаю,

Біль та кава

Тихо будять

Восени,

Серед сміху й танців

Знову пропадаю,

Бо немиле все стає

Чогось мені.

В тім нема ні щастя, ані остороги,

В тім нема ні одкровення, ні біди, -

І чогось у кроці тихім мліють ноги,

І не хочеться ні хліба, ні води.

Все в тумані,

Просинаюсь та зникаю,

Щоб любити, як іду, і як стою,

Як випростуюсь і як блукаю

І у тім знаходжу сторону свою.

Де ригідна, чітка визначеність -

Пекло, 

Я ізроду не спиню

Своїх думок.

Серце, так, від чужоти,

Мов міх, затерпло,

Але в нім тече, дзюрчить

Живий струмок.