Верболози

Як піду у верболози,

Стану на покосі,

Най дзижчать у вухо бабки

Та бодають кози,

Сраку бджоли не кусають

І не плачуть зорі

Та й корита не ламають

Хвилі в синім морі,

Оселедцю як наїмся,

Шоб ніхто не бачив,

Бо такий же соковитий, -

Засолив, заначив,

От і з'їм, цибульком смачно

Його притрусивши, -

Скільки тої жизні, плачу,

З вечора не ївши...

А чого ж? Бо риба з річки,

Хоч і золотенька,

І хрумтить, мов цюця, з пічки,

А не солоненька.