Життя

Ти чуєш,

Як люблю тебе,

Життя?

Мені наснились

Непотрібні стіни,

Потрібне,

Хоч жорстоке,

Забуття,

Смутні думки

У колоброді днини.

Осіннє сонце

Ллється, мов той дощ -

Нічого більше

Від душі не хоче,

Аби зігріти

Все, що не збулось,

Узяти й розтопити

Після ночі.

Нехай тече далеко,

Аж ген-ген,

Туди, де в землю

Всотується тихо.

І лиш пустельний,

Аж гарячий, фен,

Обпалить чиїсь докори

Та пиху,

Мов ляпас волі -

Так-бо їх, гуляй,

Мети піском

На солончак - оаза

Десь там, я в ній,

Фата-моргана, так,

Нема до нас шляху

Та перелазу.