Вони

Вони все одно нас надурять -

Хіба ти не знав?

Почувши добірні слова,

Хіба не відчув?

Зв'язали вони твій язик,

Але ти б і мовчав,

Коли не давали спати,

Хіба б не заснув?

Вони все одно нас окрадуть -

Хіба не дарма?

Побачив ти посмішки їхні -

Хіба ж то для них?

Побачив ти злобу в очах,

І гризота німа

Схопила за серце тихо,

Мов лихо із лих.

Вони наганяли на тебе

Щоразу лиш страх,

І билася кров в вухах,

Мов гірський потік,

Вони копирсались в душах,

Тілах та думках, - 

Нічого святого. 

Там хтось голим утік

Та й тихо бродив,

Згорнувшись 

В латаний плед,

За ними ж тут розіп'ятим

На грошах 

Христом,

А серце, ледь стрепенувшись, -

Смачний був мед! -

Просило в тих-от проклятих:

"Не вбийте хрестом!".

Дарма. Вони поламали

На свастику хрест -

Авжеж, вони б все життя

Дивились, як ти

Вмираєш у муках,

Хоч щойно цілим воскрес,

А потім сказали б:

"Цукор!"

Чи "Божі суди!".

Ти ще їх побачиш

Силу

Не раз і не два,

Якщо не наважишся

Геть їх прогнати,

Ось тут,

Так, ось тут

І зараз. Так вже тобі голова

За душу цінніша?

Терпи, ідіот

Корисний,

Терпи, проститут.