Напрочуд легко

Напрочуд легко

Дихати без тебе -

Ніхто не ятрить душу

До кісток,

Нічого не потрібно і від тебе,

Ні квітів, ні доріжки з пелюсток.

Напрочуд щиро

Усміхнеться осінь.

Коли нема образ - усе мине,

І десь у мирі

Спочивають досі

Дитячі сподівання. 

Лиш гукне

У вирі думка,

Що усе так сталось,

Як мало бути, як то бачив Біг,

І щільна гумка

Все зітре. Зосталось

Молитись,

Аби ти їх переміг,

І все. На серці ясно, чисто, тихо -

Нема зненависті, й твоє - не моє,

Як було. Не торкнеться долі лихо,

Що ти несеш

Так підло, мов своє

Прокляття не уміти прочитати

В другім бодай хоч слова доброти, -

Не розтлумачити, лише зібгати

Й спалити ті огиднії листи.

Напрочуд легко

Дихати без мене, -

Тієї, що примусила ридать,

І хай собі. Таке воно, мерзенне,

Що може всім життя твоє продать.

Напрочуд легко дихати у горах,

Куди омані не дістатись.

Що ж,

Я знов пірну

У синє, тепле море,

Аби зостатись запитанням:

"Хто ж?".