Зафарбована у біле,
Плаче сіра акварель,
Зафарбована у сіре
Недокреслена форель,
Зафарбована у чорне
На горищі, під вікном,
Обсмальцьована ікона
І банкетка під столом, -
То є твій ганебний почерк,
Леді-госпожа війна.
Замість мене - тихий прочерк,
Недопетрана вина,
Замість слів - слова, і тільки,
Наче з того менше слів,
Що сказати і не ліньки,
Але тим, хто не хотів.
Може, стане і не стане,
Може світ плаский розбить
На п'янкий, багатогранний,
За який не завинить....
Я тебе копаю,
Я тебе туплю,
В дощик накрапаю,
Землю підкормлю.
Всі мої копанці -
Просто тінь тебе,
З вечора та вранці
Навіть не гребе.
Зву тебе "копаний",
Бо без тебе - ні,
А з тобою - коп-коп-коп,
Навіть у лайні.
Сподіваюсь, інша
Теж не сильно вглиб
Закопала милого,
Щоби не відлип.
Вічнеє копання -
То тобі не шуточки,
От, того закопаний
Під горою туточки,
Серденька копащої
Ображать не смій,
Бо закопаність твою
Стибрить хижий змій,
Покладе в копадло,
Накладе маржу,
"Більше не копаю", -
Так тобі скажу,
Викину копату,
Аби змій не взяв,
Тай і піду до хати,
Щоби не копав.
***
"Людина творча", - скаже доктор,
А люди косяться: "Психня!"
***
Та я на вас не обіжаюсь,
Хіба ж я помню, хто з вас хто?
***
По книжкам вроді красномовна,
А в жизні - краще б і не чув
***
І так її крутив, і тако,
Вона така: "Крутий сюжет..."
***
Чим більше пізнаю свою натуру,
Тим менше хочеться її комусь
***
А що ж, - а бачила вас уві сні,
Хоч наяву кляла сусіда
***
Не видко в комендантськую годину,
Кому сокиров дать поміж дупнин
***
Кохання мо' буть і не першим,
Конання тіко єден раз
***
Сліпеньку налякать нетрудно, -
Похожим видь на он того
***
Купила квітку "Женске щастя" -
Вода їй, бачте, не така
***
Спитають: "А кого любили?" -
Та я і досі всіх люблю
Мова українська
Та українізована,
Гетерогогині
Та гоголофіли,
Тремтлива пиха
Понад істеричною смутою,
Юкрейніан вумен
З презирством до наймички Ксені,
Шо теж зневажає
Кріпачку Орисю з Війтового,
Розжвавлене его
Під маскою навичок якості, -
Ще трохи пояснень,
І смертю раптовою згине
Маля у колисці небес
З нестачею шкірного дихання....
Я сумую, Україно,
Я сумую за тобою,
Проти тебе не полину
Курявою голубою.
Я з тобою хочу бути,
Я без тебе - мов дитина,
Незбагненна і запнута,
Вкрай самітня сиротина.
Я сумую, Україно,
Хто б мене не звеселяли,
Без твоїх пісень загину,
Мов без кулі розстріляли.
Ненависником роздіта,
Одягнусь в твою ряднину.
Як навік незрослі діти,
Я сумую, Україно...
Чорна відьма Оксана
Гинути вперто не хоче,
Ходить, сильна і п'яна,
Очі кольору ночі,
Голос грубий, безбарвний,
Співи, мов крик монотонний, -
Свій, якщо однославний,
Свій, якщо ти безсонний.
Чорна відьма Оксана
Наклепи зводить на вірних,
Ти їй чужий, колисаний,
Ти їй чужий, тихомирний.
Чорна відьма Оксана
Точить кілок собі в нутро,
Рядиться в ряси та фраки,
В сніжно-білеє хутро.
Гроші та рабовладдя,
Чорне сите корито,
Грубий, дебелий дядьо
Крові чавиться митом,
Дико вищить, мов кнуряка,
Щойно сало зашваркло -
Чорна відьма Оксана
Кров'ю вичистить шмарклі,
Вручить пушку та свитку,
Копне чоботом сизим,
Дріт натягне на хвіртку,
Пишного зробить лисим.
Так вона і погине,
Дня безпеки німої,
Разом з хрестом у полині,
Чорним, як однострої....
