Ти пішла на війну

 Ти пішла на війну

І забула, за кого воюєш,

Ти кричиш, що вони

Мають вирости там, де пішли,

У чужому гнізді,

Доки ти своїм гнівом вируєш

Проти тих, хто за тебе

Упокоїть їх ночі і дні,

Проти тих, хто тобою

Прикривається в теплих квартирах,

Сіль та хліб на прилавки

Подаючи по сходній ціні. 

Ти шукаєш їх правди

У чужих незбагненних провинах,

І забула, ким саме

Їх ростили під боком свої,

Ти звітуєшся мамі,

Та не тій, що уперше сповила,

Ти звітуєшся тату,

Та не тому, чиї солов'ї 

Від народження твого

Над колискою дзвінко співали,

Ти боїшся не здати

Той екзамен, якого нема,

Ти боїшся не знати

Те, що твої батьки та й не знали,

Але все ж відчували

Те, що знати, напевно, дарма.

Ти боїшся сказати,

Що не хочеш робити, що хочеш,

Уникаєш робити

Те, чого не потрібно тобі.

Та чи зможеш простити

Шлях, який не зумієш відмити?

Ти скажи мені, жінко,

Ким ти зможеш простити собі?