Я видел Литву

Я видел Литву,

Страну угодливых подлецов,

Молчаливых безумцев

И крикливых умняг,

Так что же вы еще

Хотите от меня,

Неугодного вам?

Хлеба и зрелищ?

Крови и плоти?

Возьмите,

Все есть, 

Вы свободны,

Но я не ваш раб,

Я так счастлив 

В мире людей...

Я не знаю

Я не знаю, за чим сумую,

Але то було щось чуже -

Не моє, бо від нього злую

Долю серце собі тяже.

Вже не знаю, чого я хочу,

Але я відчуваю знов,

Як гуркоче, бурлить, клекоче

У глибинах шалена кров -

Ще не стихне, жадоби злої

Сил не має в собі згасить.

Я й малою була такою,

Я й старою, мов неясить.

Добре так полюбити стиха

Всіх, кого не терплю здавна,

Гірко так не здолати лиха,

Знов заплаче про те струна,

Знов я серце лиш снам довірю,

Не знайшовши в печалі рук

І нічного чужого звіра

Прожену від поснулих вух.

Источник

Источник из скалы журчал,

К нему ходил и стар, и млад,

Кувшины каждый наполнял,

Не каждый весел был и рад,

Один кричал: "Моя вода

Болотом пахнет и горька!".

Другой шептал: "Моя вода

Уж очень приторно-сладка".

А третий дрался за кувшин

С соседом, что черпал ведром,

И обвинял других мужчин

За то, что сами пили ром,

А с ним не поделились. Вот 

Далекий странник к ним идет,

Набрал воды, хлебнул - она

Чиста, прозрачна и нежна.

Набрал в бурдюк, один, другой,

Прославил Бога и домой.

Толпу оставил домышлять,

Кричать, и злиться, и ругать

Его - мол, сговорился с Тем,

Кто воду источает всем.

Tau patinka

Tau patinka gilu,

O man tas rankas,

Kurie nenori

Nei ginčytis, nei manyt,

Sapnuokai,

Aš jam patikiu

Gavosios įžvelges

Už kita karta,

Kada tave

Visai neimsiu

Už jas

Ir prabilau

Ta nakti, kuriame esu ir aš,

Ir mano rankos.

01.08.2022

Не хочу

Я не хочу тебе бачити,

Я не хочу тебе чути,

Бо з тобою вік ішачити,

А в підвалі - дух закутий,

В тім підвалі, де заховане

Моє щастя і сумління,

Ночі й дні мої закохані

Та дерев святих коріння.

Всього лиш один із людей

Всього лиш один із людей

Направді тобі посміхнеться

І скаже: "Як добре, що ти

У світі цім є джерелом

Надії на ліпше, і серцем,

Що гріє цілющим теплом".

Всього лиш один із людей

Не стане копатись у букві,

В обличчі, у жесті чи русі,

А цілим цілком все візьме

І щиро подякує знову,

Підтримає вільну розмову

Та міцно тебе обійме.

Всього лиш один із людей,

Яких ти зустрінеш в потоці,

Не зманиться скалкою в оці,

А вхопить колоду в своїм.

Всього лиш один із людей

Простягне ту твердую руку,

Що схлопне мару та розпуку, - 

Частіш переблимуйся з ним.

Всього лиш один із людей,

Ідучи шляхом, де ти битий,

Лікованим зробить і ситим,

Хоч він є для тебе лайно,

Всього лиш один із людей

Не знає, хто править за пана

В житті твоїм, марнім та п'янім -

Йому ти живий все одно.

Я тебе ніколи не кохала

Я тебе ніколи не кохала,

Ти мене ніколи не любив,

Моя доля серця не спіткала,

Моє горе - та і поготів,

Моя праця попіл є для тебе,

Все моє життя - ніщо тобі,

Як є тут, чим гріюся я в себе,

Бо розмови - дрантя, далебі.

Ти не для людей моєї вдачі,

Ми для тебе - надважкий тягар,

Ми тобов розміняні на здачу,

Ми - всього лиш плата за товар,

Наші почуття, життя буденне

Є нудьга й марнота. Що ж, лети,

Не забудь звисока про нужденних,

Тих, що прагнуть ще і теплоти,

А не слова тіко чи грошини.

Знаєм ми, чого вартує біль,

Самота і холод без ряднини,

На хлібині білій вогка цвіль.

День, коли душі ти доторкнешся,

Буде днем, який не зна ніхто,

Ізгадаєш та і схаменешся,

Але там мене не буде. Хто

Житиме з тобою, я не знаю,

Дай їй Боже сили вічно жить,

А тобі лиш щастя побажаю

І радіти серцем кожну мить.