Народ

 Народ апостола Андрія,

Дурний, але не дурень, ні,

Що над горами в горі скніє,

І ходить, наче уві сні,

Народ паскудників-поетів,

Що пишуть мовами усіх,

Окрім чужої. Світ естетів,

Що грубіянять там, де ці

Завзято вимовляють ласку,

А ті дарують їм слова,

Що пишуть правду, наче казку,

А казка досі ще жива.

Народ, що каже тихо, мовчки,

Що закричить - і хтось умрьот,

Що заридає: "Вибач, хлопче!",

Кайлом нескорений народ,

Що тайно, як Христос, воскресне,

Прийде з тобов на Божий суд

І зробить так, що крига скресне,

І впалих сильні донесуть.