Мине це відчуття,
Усе зростеться,
І на дорозі кам'яній, старій
Чиясь немита доля захлинеться
У сірій бистротечі річковій.
Там стануть пруги,
Зашиплять болота,
Куди і твій прапрадід не ходив,
І посміхнеться Біг:
"Ет, ти, німото!"
І створить найзвичайніше із див.
Немає коментарів:
Дописати коментар