Незабутнє

***

Бува, пізнаєш душу,

І не хочеться

Глядіти в свою,

А потрібно. Треба,

Бо це єдине, що лишилось в тебе

Із мотлоху, побитого чудовиськом,

Що розбудило монстрів,

Яких ти і не думаєш

Побачити на дні

Порожніх зал

Без сліду тих,

Хто вчора там кружляв

богоподібно. 

***

Не перетинай чужої грані,

Не буди сторожу на зорі,

Твої рани - тільки твої рани,

Ти їх наодинці розори

Та із тими, хто чомусь немилий

Через тих, хто грань твою прорвав,

А не через тебе?

Боже сили,

Дай пізнати те, що не зламав,

Боже слабих і тяжких на здачу,

Віднайди в мені отой поток,

Що один перейде на додачу,

Але інший свій візьме вінок....