Я знаю

Я знаю,

Що ви про мене думаєте,

Й то все правда ваша,

Але святенництво

Та святотатство,

Як і моя дрібна, нікчемна душка,

Закреслять вмить усе,

Що ви намріяли собі

Усупереч огиді

Та прагненню тікати геть.

Слова тут ні до чого,

Як і фрази,

Як і пояснення не ваших почуттів,

Як те, чому я так говорю,

Або мовчу чи думаю на раз,

Чи через раз, - абисьте не за вами

Позбавитись усього, що моє,

Святе, дорогоцінне,

Ще і справжнє,

І те, що є отут, де б не була,

І біль ділить мій, а не тільки радість,

Не прикриваючись потоком 

Cлів чужих і образів,

Не користуючись душею, мовби річчю,

За необхідністю високою,

Як приводом 

Сховати ниций зиск -

тому.