Як б'ється серце серед ночі,
Розчахнуте, аж буревій -
То тиша йому. Гострі очі
Уп'ялися у морок їй,
Душі моїй, німій та голій,
Нездужій подолати жах
Перед віками у неволі,
Тисячоліттям в кандалах,
Безпомічній в своїх оцінках,
І судженнях, і відчуттях -
Стоїть, небога, на колінках,
І знов сидить при воротях,
І бачить те, чого не бачить
Воліла б зроду у собі, -
Той, ненависний, там жебрачить,
А любий мовчки у крові.
Підбілена душа пекельна.
Вона в гонитві за добром
Усілась на свою ж пательню
І ллє на неї чорний ром.
Немає коментарів:
Дописати коментар