Ти не кохаєш

 Ти не кохаєш. У твоєму серці

Все, що завгодно - та мене нема,

Мов порожнеча у солодкім перці,

Насінню перестиглому тюрма.

Ти не кохаєш. В інших ти знаходиш,

Те, що в мені й у них, але в мені

Тебе нема. Ти просто не заходиш,

Бо там та правда, - ти їй скажеш "ні",

Її боїшся, бо вона буденна,

Проста, як просте людськеє життя, -

Що день буває прожитим даремно,

Коли нема надії до пуття,

Бо образ мій тобі малює пристрасть,

Поезія високих почуттів,

А проза сіра є, не промениста,

В якій роки, і біль, і вечір злив,

І ніч без сну, і небажання жити,

Невміння дати те, чого тобі

Бракує, бо всередині розбитий

Мій шлях, - аби хто більше не розбив.

Та яблуня цвіте, але не зродить

Того, чим ситий будеш ти один.

Нехай же інша по мені приходить

І дасть смачної їжі та води,

Десятко діток, дім, як повну чашу,

Наснагу негасиму день у день,

Ти захопивсь - але я, ні, не ваша,

Всього лиш мимостріляний олень.