Так солодко

Так солодко не знати

І любити

Твої дари, о Боже,

Від людей,

Що є дарами,

Тихі та забиті, 

І ти лежиш,

Мов древній іудей,

У пастці щастя, 

Що тебе не вкрали,

Не продали, не перепродали,

Не врятували а не обікрали,

Роздертий від лоба до постоли.

Ти знаєш, Бог казав - прийде,

І ось Він,

Ти впізнаєш Його за кроком крок,

Начхати, що твої знов скиглять:

"Осінь!"

І знов сплітають траурний вінок.

У купі щастя ти лежиш,

Мов лялька,

З якої хоч потішся, хоч живи,

Відходиш, мов араб, від переляку,

Мов турок, весь пожмаканий, кривий.

Вони схилились над тобов, 

Мов круки,

Вишукуючи правди ув очах -

А ти мовчиш, як Бог Той недолугий,

Що оживляв потайно сизий прах.