Всього лиш один із людей

Всього лиш один із людей

Направді тобі посміхнеться

І скаже: "Як добре, що ти

У світі цім є джерелом

Надії на ліпше, і серцем,

Що гріє цілющим теплом".

Всього лиш один із людей

Не стане копатись у букві,

В обличчі, у жесті чи русі,

А цілим цілком все візьме

І щиро подякує знову,

Підтримає вільну розмову

Та міцно тебе обійме.

Всього лиш один із людей,

Яких ти зустрінеш в потоці,

Не зманиться скалкою в оці,

А вхопить колоду в своїм.

Всього лиш один із людей

Простягне ту твердую руку,

Що схлопне мару та розпуку, - 

Частіш переблимуйся з ним.

Всього лиш один із людей,

Ідучи шляхом, де ти битий,

Лікованим зробить і ситим,

Хоч він є для тебе лайно,

Всього лиш один із людей

Не знає, хто править за пана

В житті твоїм, марнім та п'янім -

Йому ти живий все одно.

Я тебе ніколи не кохала

Я тебе ніколи не кохала,

Ти мене ніколи не любив,

Моя доля серця не спіткала,

Моє горе - та і поготів,

Моя праця попіл є для тебе,

Все моє життя - ніщо тобі,

Як є тут, чим гріюся я в себе,

Бо розмови - дрантя, далебі.

Ти не для людей моєї вдачі,

Ми для тебе - надважкий тягар,

Ми тобов розміняні на здачу,

Ми - всього лиш плата за товар,

Наші почуття, життя буденне

Є нудьга й марнота. Що ж, лети,

Не забудь звисока про нужденних,

Тих, що прагнуть ще і теплоти,

А не слова тіко чи грошини.

Знаєм ми, чого вартує біль,

Самота і холод без ряднини,

На хлібині білій вогка цвіль.

День, коли душі ти доторкнешся,

Буде днем, який не зна ніхто,

Ізгадаєш та і схаменешся,

Але там мене не буде. Хто

Житиме з тобою, я не знаю,

Дай їй Боже сили вічно жить,

А тобі лиш щастя побажаю

І радіти серцем кожну мить.

Той день

Той день, коли з очей

Раптово спала пелена

І бачиш все, як є -

Учинки і слова,

Теорію та практику

Людини -

Утилізатора священних мрій,

Людини, що купляє вплив

Вже не за гроші,

А за душу без останку,

Аби насолодитись почуттям

Всевладдя. І мерзенна ж ця їх пиха,

Що нищить, як той пил, людину духа,

Натомість в люди крові спорядивши.

Великий куш розігрується тут -

Кар'єра, блага, право засудити

Чи милувать недобитка того,

Що вирішив позичить їхню силу.

Тут друг тебе не милує, бо ти

В очах його - ніхто, а він - 

- лиш римський статус,

лиш пихатий боягуз.

Тут висновки спокійні

Та рішення упевнене

В собі несуть.

Бо ні.

Йди з Богом,

А моя дорога

З Тим, хто вільний -

Христос Йому ім'я.

Я - вільна людина

 Я - вільна людина,

І то є прекрасно.

Ніхто не керує 

Моїми думками,

Мій вибір зі мною

Завжди і завчасно,

Я ходжу по світі

Своїми ногами,

І жодного права

Мені нав'язати

Людину чужу

Чи пусту таємницю

Не мають ні кати, ні свати,

Ні брати,

Як, втім, і розумну,

Нікчемну дурницю.

Я маю свій погляд

На те, що зі мною,

У чім я живу, що роблю

І для кого,

Бо то є не диво -

То щастя розвою

І воля то справжня,

То воля у Бога.

Гульвіса

 Я так тебе чекала,

Коли ти не ішов,

І плакала, й ридала,

Щоб ти мене знайшов,

А ти і не вагався,

Падлюко, у той час -

З другою розважався.

От вогник і погас.

Я більше не ридаю

Вночі від самоти,

Часу я більш не гаю

На тугу. Вже не ти

Думок моїх володар,

Я бачу все, як є,

Кохала я колоду

І тазік олів'є,

Шампусік і арбузік,

Її старий жакет,

Заїсти бистро "Тузік"

Від диму сигарет.

Я все тобі прощаю,

Бо винна більше я -

Отак-от залипати

На сльози гультяя!

Кондор

 "У мене є високий дуб

Для українок впертих,

Вони зачепляться за зуб

І так висять до смерті" - 

"У мене є широкий лан

Для тих, кому несила,

Є море, озеро, лиман

І є Савур-Могила" -

"У мене буда є тобі,

Ти, палестинська сучко" -

"У мене грають на трубі,

Як очі п'яні в кучках" - 

"У мене є гіркий лимон,

Як дуже з мене смішно" -

"У мене є і твій тромбон,

Хоч не святий, а грішний,

І ляляля, і фафафа,

І голова, і "Єффафа",

І давняя билина,

В якій тебе або нема,

Або ти кат затятий" -

"Мовчи!" - "Мовчу".

І знов дарма

Він казиться, проклятий.

"Який прекрасний той Нью-Йорк,

Яка Москва і Лондон,

Чому ж кабан, чому ж я орк,

Багнючий сивий кондор?"

вірш відзначений за патріотичну тематику в поезії на XVIII Всеукраїнському літературно-мистецькому святі "Просто на Покрову"

"Хочу жінку-українку"

 "Хочу жінку-українку,

Щоб борщі варила,

Щоби співом солов'їним

Ніжно говорила,

Хрещену, прудку, цицькату,

Можна і худеньку,

Норовливу, негорлату,

Ще і гарну неньку,

Ще й розумну, та не дуже,

Рано щоб вставала,

Щоби наші фармезани

Вправно готувала,

Щоби родичів любила

Всіх, але потрошку", -

"Що ж, прекрасний ти бурмило,

На тобі матрьошку".