Не гніви

Окрадену душу мою

Не гніви,

Вона зненависніє

Тяжко,

Як гречка,

Відділена від полови,

Згоряє в хвилину.

Аж страшно.

Я чую, як хочуть

Мене користать,

І знову,

І знову тікаю, - 

Хай казяться. Є чим живиться,

Де спать,

Я с Богом живу

І вмираю.

Сліпі слова

В зошиті старім

Сліпі слова,

Що ніхто їх

Досі не читає -

Оминає.

Стогне голова

І від болю серце

Завмирає.

Я пишу, бо не писать -

Кінець.

Я поволі без пера

Вмираю,

Мов той птах безкрилий,

Нанівець

Душу зводжу.

Марно розмовляю...

Хтось чужий,

Ідучи сторонов,

Рани обітре

І перев'яже,

Рідний хтось

Зачепить боронов

І в серцях "Чужая!"

Знову скаже.

Зневажати сльози кріпаків

Може лиш кріпак

Несамовито,

Так давить, що душу й поготів

Не залагодиш за день, розбиту 

Звідки страх той,

Паніка і біль,

Що не в силах

Розум подолати?

Я завжди подам

Із хлібом сіль,

Але злих

Не запрошу в палати.

На що я народилась?

На що я народилась,

Чому боліли вуха?

Чому, як розмовляю,

Ніхто мене не слуха?

Я чую все, що кажуть,

І те, що не сказали,

Я бачу всі обличчя,

Що мовчки розмовляли.

Я чуть не можу просто

Ваші голоси,

Покривлені від злоби,

Та зморщені носи

Не можу бачить. Лихо

В очах, мов лють німа -

Порозмовляти стиха

Для вас, що надарма.

На що я народилась,

Куди я вічно їду?

Чому боюсь і слово

Промовити сусіду?

Чому шукаю підлих

І дивлю в їхні очі -

Невже, щоби забили,

Як кицьку, серед ночі?

Я вмію говорити,

Та й слова не скажу я, 

Бо ви такі ж забиті -

То зла і не держу я.

Потім

Я напишу

Багато нових пісень

Про щастя і сум,

Про ніжність і турботу,

Спокійне мовчання

Та лагідну розмову.

Про те, що так і не покохала,

Бо вони ненавидять мене,

Мов якесь прокляття

Чи сиву образу -

Я не знаю.

Їм ліпше

Знатися зі сволотою -

Це збуджує та захоплює,

Немовби у місті гріхів.

Вони потім шкодують,

Але мене вже нема -

Все згоріло вщент,

І те, що мало статись,

І те, що ніколи не станеться.

Я більше не торкнусь

Ані пальцем

Того світу прокажених,

Які впевнені,

Що прокажена - це я.

Мій Бог - їх Бог,

Він почує мої молитви

Та дасть їм усе

З їхніх закромів.

Вони багаті

Одне проти одного

Й такі злидарі,

Йдучи повз нас

В обійми наших ворогів.

Вони приходять,

Мов жебраки,

Шукаючи скоса,

Чим поживитись,

І в'ятрюються

Тобі в душу -

Підіймаючи,

А потім розбиваючи об землю

За свій Вавилон...

Але марно.

Я теж хочу жити,

А не дивитись у ті хижі,

Налиті кров'ю очі,

Які захоплено роблять з тебе ідола,

А потім топчуть ногами,

Мов бокал

З-під свого вина.

Посереду туманного озера -

Мій Бог і я,

Ми сидимо удвох

В незрушному човні

Й дивимось на зорі,

Що мерехтять у воді

Так вогко...

Филология

Сербский язык партсобраний

Гуляет погостами,

Чистый английский, дознаний -

Чужими помостами,

Русский, но все же нерусский -

Сухими шинелями,

Ромский, но все-таки римский -

Святыми борделями,

Необьяснимый китайский -

Занудными ботами,

Мэнский, а может, валлийский -

Большими болотами,

А марсианский

Остался в стихах.

Здесь его не доищетесь.

Это всего лишь доха

Для большого лоха -

Да, свистите,

Обсвищетесь. 

Відкинуті

Відкинуті, 

Знедолені,

Побиті,

Забуті,

Занехаяні,

Незлі,

Чужі,

Сторонні,

Та не ликом шиті,

Засміяні,

Наругані

Бомжі -

Нечисті,

Невпізнавані,

Неситі,

Знов спраглі,

Знов загублені

В світах,

Ми - люди,

Мов малята

Несповиті,

Ми - сила,

Що народжена

В сльозах.

Ми матимемо

Ми матимемо те,

Чого не мали

У жодній з воєн -

Душі та серця,

Списи, що у завзятті 

Поламали,

Шукаючи аж легкого

Кінця.

У цій війні немає переможця,

Бо переможець - кожен,

Хто живий,

Немає злидаря, ані заможця,

Бо кожен вхопить те, 

Що так хотів,

Даремно гіпермаркет штурмувавши

У пошуках того,

Що вже купив.

Ми матимемо те, що маєм досі,

Сьогодні, тут і зараз, ось і там.

Стоїть пора лихая на порозі,

У нас стоять чужії - лихварям

Слова всі ллють, мов золото,

Що тане

І більш не в силах викупити їх.

Той день ось-ось,

За п'ять годин

Настане,

І ми візьмем,

Що треба,

Та не в них.