Ворон зі ксенгарні

Чорний ворон зі ксенгарні

Розорив чуже гніздо,

Пояснивши горобцеві,

Що він - зло за їх бабло,

А горобчик йому дзвінко

Із берези проспівав:

"Та мої б і не летіли

На ворони карнавал".

Вороння повадки знає

Надвірний пташиний світ.

Щойно мимо пролітає,

Шле ксенгарникам привіт.

Набігає чорна хмара,

Наче ворон у дупло,

В масках, куплених на шару,

Від АО "Бабло і зло",

Дзьобом довбане у серце

І кричить, що згинув сам,

Наче ліку і немає

Тим загубленим життям.

Та одного дня небесний

Птах раптово прилетить

І без всяких есемесок

Вороння дістане вмить

З-попід маски та костюму,

З-під укріплених дахів,

Щоб дивились прямо в очі

Тих розгублених птахів....

Єврейський співак

 Єврейський співак,

Ти класний чувак,

Я дам тобі крила

І новий літак,

Я дам тобі жінку, 

Чуть-чуть палестинку,

Щоб з нею ти вчив

Свій язик і латинку,

Щоб їв і не думав

Про завтрішній день,

Щоб не напрягав

Непонятливих нень...

Єврейський співак!...

Що ж знову не так?

Чи коди не кодять,

Чи слово не тут?

Чом люди не ходять?

Чи ж я проститут?

Я ж чесна людина,

Ніколи не вру

І заблокував я

Той сайт точка ру....

Єврейський співак,

Почом тут прозак?

Як так - по страховці?

Як так - просто так?

Я ж щира людина,

Я ж Мерфі читав

І з тою сестрою

П'ять раз переспав....

Навіщо  мене 

Посадили на "Волгу"?

Навіщо включили в ній

Хеві-метал?

Навіщо чужий

На моїх іменах

Кліпає свій метал?...

Як так - "іди нах"?

Та це ж нецензурно!

Та я ж як ввалю, -

Я ж теж віртуальний

Дебіл точка лю,

У мене ракета,

У мене багнети,

Солдатиків море, 

Іще напишу....

Єврейський співак,

Ну, купи автозак,

Я всіх твоїх кривдників

Там задушу

І снігом підрядників

Підпорошу,

Єврейський співак....

Єврейський співак!

Та як же? Та як то?

Та як?!!!

Купив рушник

 Купив рушник

З американським прапором,

Побився з кокні,

А то мій друг,

Петренко Вітя,

Що з лягушатником

Цуренко Ванею

Який не в башлях 

Із макаронником Олєгом.

Ми не пойдьом 

Галасувать за Трайдена,

Бо у Вічаті

Нам скажуть: "Нєт",

І ще й по-нашому, -

Отож падлюки,

Мало того шо

Айфони кляпають

За просто так,

І вишиванки наші

Так вистрочать,

Шо ти нізащо

Код ієрогліфа

Не розкуяриш там....

Україночці

Вічно п'яною американкою,

Матюкливою росіянкою

Поробити тебе хотіли

Патронеси шалених мрій,

Недолугою лесбіянкою,

Незакатаною банкою,

Але тільки не українкою,

Що не чує гучного: "Стій!",

Але тільки ж аби не жінкою,

Що страху навіває млосного

На серця неспокійні, цурані,

На думки без ладу й без тла.

Ти лишайся, лишайся жінкою,

Невеличкою чи великою,

Незвичайною українкою

І - якою ще не була. 

Білий, білий...

 Моя розумна країна

Скотилася до

Лубочних картинок

З вишиванками та співами,

З мотанками та мовою

На майданах ще вільних

Європейських міст,

Не обтяжених ватрами,

Де совок почиває

З новою мітлою,

Де шанують тебе

І твого конокрада,

Де народжена правда

Не одразу вбивається,

А так, щоб зросла

І добила по-батьківськи,

Де відкинуті діти

Сторожко ховаються

За спинами донбаських мамань

І чекають на час,

Коли їхній купитель

Скаже: "Зась!"

І поверне

У смердючий смітник.

Ти, кмітлива країно моя,

Що ненавидиш тих,

Хто говорить російською

Не з твоєї вини -

У дворі так-бо прийнято

Або тупо заведено,

І змінити нічого

Ти не можеш, окрім

Як обрізати Пушкіну

Ще й до рук голови.

Шо ж, рубай і мене,

Недобитку Шевченкову,

Дозасланку Міцкевича,

Тютьку Шолом-Алейхема

Та Чюрльоніса швах. 

Я спеціально для тебе

Вивчу константинопільську,

Щоби було чим із мапою

Незлим тихим волать.

Ти, невтішна зозуле,

Що нас яро підкинула

У світи дожиратися -

Хоч тихенько поклич

Перед смертю чи вранішнім

Забуттям від мари....

Усе зростеться

 Мине це відчуття,

Усе зростеться,

І на дорозі кам'яній, старій

Чиясь немита доля захлинеться

У сірій бистротечі річковій.

Там стануть пруги,

Зашиплять болота,

Куди і твій прапрадід не ходив,

І посміхнеться Біг:

"Ет, ти, німото!"

І створить найзвичайніше із див.

Народ

 Народ апостола Андрія,

Дурний, але не дурень, ні,

Що над горами в горі скніє,

І ходить, наче уві сні,

Народ паскудників-поетів,

Що пишуть мовами усіх,

Окрім чужої. Світ естетів,

Що грубіянять там, де ці

Завзято вимовляють ласку,

А ті дарують їм слова,

Що пишуть правду, наче казку,

А казка досі ще жива.

Народ, що каже тихо, мовчки,

Що закричить - і хтось умрьот,

Що заридає: "Вибач, хлопче!",

Кайлом нескорений народ,

Що тайно, як Христос, воскресне,

Прийде з тобов на Божий суд

І зробить так, що крига скресне,

І впалих сильні донесуть.